Посеред неба похмурого
хтось ще запалить світило...
Хто буде тим драматургом?
В кого знайдуться сили
на героїчний ремейк -
переписати сценарій.
Хто генератор ідей?
Хто воскреситель парій?
Хто нам сипне тепла
в наші холодні згоди?
Хто він, той ворог зла?
Хто модератор погоди?
Маєш хорошу роль,
маєш блискучі шати.
Батько у тебе король,
а Мельпомена - мати.
Бачиш, яке життя?
Хтось натискає кнопки,
хтось поживку шука між сміття,
хтось скаче по сцені гопки.
Хтось зп"яну прийме за квазар,
в своїй несвідомій муті,
звичайний у парку ліхтар
й повію, зітерту до дір
за зірку - Орнелу Муті...
Бачиш, життя яке?
Таке нелогічне по суті
й водночас цікаве таке -
повне принад і спокути...
Автора! Автора!!! Хто сценарист?!!
Що йому зроблять - не знаю...
Може віддячать за хист,
може у пір"я вкачають?
Може зірвуться на свист.
Хто вони, натовп, чи зграя?
Світлом стікає софіт,
ще хороводять ролі.
У бутафорських борід
не заведеться молі.
Це нелогічно! Абсурд! -
Хтось закричить із зали.
Це дурисвітів гурт!
Ми десь ремарку проспали!
Автора!!! - плаче зал.
Падає сніг несправжній...
Паніка. Тиснява. Гвалт.
Крики - На дибу блазнів!
Хтось таки все ж прозрів!
Автору буде на пера.
Кат не згадає слів,
бо хтось задушив суфлера.
Сцена горить, мов трут,
тепло усім, аж жарко.
Погода робиться тут,
де хтось поплутав ремарки.
Бачиш, яке життя?!!
Хижо зчепились драми,
корони летять на сміття,
б"ються попи хрестами...
Маєш хорошу роль,
маєш сяючі шати.
Який без корони король?
Яка з Мельпомени мати?
Встати, бо суд іде!
Зараз почуємо вирок!
Зала надсадно гуде
болем відбитих нирок.
Встати! Бо суд іде!
Це боротьба зі злом!
Хтось вже на шиї судді
мантію в"яже вузлом.
Плачеш? Тобі болить?
Бачиш годину вражу?
В тебе лишилась мить -
Вимоли антуражу.
Занавіс! Чий це труп?!!
Це вже четверта дія!
Киньте жебрачці "руб",
поки ще сцена тліє...
Занавіс! Плачуть всі!
Тиснява, гуркіт, лайка...
Це життя у його красі,
чи просто шалена байка?
22.02.11.
