…І вірю я, що якось навесні
внизу на ґанку заскриплять поруччя…
це ти, крилатий, принесеш мені
аж два крила... Новісінькі і зручні!
Ол. Удайкоhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492275&pg=2 Живим дано і повзати, й літати,
У леті видно, що і як лежить...
Той лет мордують й кидають за ґрати,
Бо заважає
гідрі вільно жить.
…Окрилює нас музика і слово,
Жіночна стать, статечний чоловік…
І з крилами живеться лазурово –
Пливеш, як
лебідь в морі, ввесь свій вік.
Але хутчіше надихає дія:
Як впевнишся, що недарма живеш,
То й про нові вже алгоритми мрієш
В доланні стеж
до щонайвищих веж;
Й коли відчуєш – не пропало зерня,
Потрапило у благодатний ґрунт,
Нові здолаєш, непролазні, терни –
Й діла твої
ніколи не помруть!
Та над усе окрилюють нас діти –
Прожив для рідних ревно – й недарма:
Дитячі очі в те́мні навіть світять –
Вже не страшна
для світлих мрій тюрма.
Тож окриляйтесь – і любіть, і множтесь –
Й отримуєте свій найцінніший дар:
В житті – на небі й на землі – всеможний
Крилатий –
не повзучий –
во-ло-да́р!
03.02.2018,
Кельн, ФРН
дуже хочеться, щоб наші діти жили в мирі, мали віру у світле завтра, щоб цінували свої корені та піклувалися про природу - на мою думку, це і є крила, які допомагають людині відчувати себе вільним та щасливим володарем своєї долі.
Чудовий твір, пане Олексо...
Гарно, що й казати. Але... крапельку дьогтю у цю медову діжку коментарів таки добавлю: трішки "муляє", як на мене, у передостанній строфі "нас", "ти", "вам". Може: "нас діти" і "нам освітять" і "наших мрій". Вибачте, я, скоріш за все, неправий, але я "художник - я так бачу"
Чудово, Олеко!
"Тож окриляйтесь – і любіть, і множтесь –
Й отримаєте найцінніший дар:
В житті – на небі й на землі – всеможний
Крилатий –
не повзучий –
во-ло-да́р!"
Буває кажуть:"Як він високо літає!" А літає, бо має силу духа - з Божого благословіння. Хіба ж Ви, молодий дідусю Олексо, не були на вершині щастя, коли тримали малесеньку ніженьку своєї внучечки,відчуваючи надзвичайну гордість і замилування цією любою продовжувачкою Вашого роду? І це почуття по силі могутності, певне,можна порівняти лише з радістю від новоствореного вірша вищого гатунку,яких у Вас вдосталь. Тож хай міцніють Ваші крила, поете,для подальших високих здобутків!
Дякую Вам, Дніпряянко, за теплий відгук. Всі ми радіємо нашому продовженню в наших дітях, внуках правнуках, бо надважливим у житті людини є продовження свого роду. Хай і у Вас у цьому плані все буде гаразд!