Це місто на неї тисне,
А їй втекти б із його тенет:
Не чути лайки і ненависний
Москальський гидкий акцент.
Туди, де гори, де полонина,
Куди веде невідомий плай,
Куди не ступить нога людини,
Яка не любить свій рідний край.
Очисть цю землю, Великий Боже!
Хай згине кривда, бо сил нема
Шукати правди і лити сльози.
Усім, хто винен, віддай сповна!
О люде добрий, о український!
Молися щиро, востаннє мов,
За нашу долю, за Україну,
Щоб не лилася козацька кров.
Щоб червоніли поля од квітів,
Не од побратимської крови,
Щоб не зростали в підвалах діти
Без батьківської любови.
У цьому місті їй надто тісно,
Вона не звикла до метушні,
Їй треба волі, щоб серед лісу
Плекати думи й свої вірші...
