Родичів гурт і повно знайомих навколо,
А натовп чужих ще й розширює коло.
Люди повсюди. Я живу по-між них,
Але мало... Так мало по духу своїх.
Хочеться більше спільних думок,
І цілей однакових, в такт аби крок.
Аби цінності в нас співпадали,
Щоб рівносильно життя відчували.
Та прагну кого обдурити, їх чи себе?
Знаю ж-бо, що у всіх шукаю тебе:
Ті очі глибокі, емоції, шквальні і милі,
Думки філософські – всі зрозумілі...
Мало людей. Пазлу одного не має,
Бракує так сильно. Тебе не вистачає.
