|
Буябть трави, на порозі літо,
Та чути запах ще весни,
П'янкого запашного цвіту.
Ідуть дощі рясні і прохолодні ночі,
В городах все вже підроста,
Та бур'янами покрива.
Всі чекають сонечка, тепла,
Щоб підсушило трохи землю -
Яка прекрасна ця пора,
Діти чекають, щоб піти на греблю.
Та тільки сонце припече,
Всі вийдуть на городи,
Отак в селі життя тече,
У кожного свої турботи.
Дорослі й діти всі працюють,
Часу даремно не марнують,
Бо літній день весь рік годує,
Тож клопоту він потребує.
Діти грають у м'яча,
Виходять часто на дорогу,
Спілкуються аж до темна
А матері вже б'ють тривогу.
Додому кличуть їх вечерять,
Худоба з поля поверта,
Тож треба все попорать,
Усіх нагодувать, і спать лягать.
Бо завтра знов до праці,
Ще до схід сонця треба встать,
Косити трави, подоїтькорови,
Та вчасно сніданок приготовить.
І на город сапати бур'яни,
Спасати картоплю й буряки,
З городу стомлені всі йдуть,
Смачні обіди їх вже ждуть.
Отак в селі люди живуть,
Та ще і на роботу ходять,
Хоч трохи грошей заробить,
На хліб, харчі та одяг.
То ж працьовиті наші люди,
І Україна наша жити буде,
Хоч депутати нас підводять,
Гроші гребуть, хоч і не роблять.
Шановні депутати, схаменіться
І до людей обличчям поверніться,
Не соромно вам так жить,
Та перестаньте уже биться.
Бо соромно за вас, усі розумні,
А наче діти ви малі товчетесь,
Який ви приклад подаєте дітворі,
Нашим маленьким патріотам.
18.05. 2016 ріќ
ID:
775021
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 04.02.2018 08:51:34
© дата внесення змiн: 04.02.2018 08:56:29
автор: Марія Романюк.
Вкажіть причину вашої скарги
|
