Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ulcus: щось ностальгічно-пафосне - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Максим Тарасівський відповів на коментар Ulcus, 19.02.2018 - 13:33
Ейфорія в даному випадку має яскраве, але вкрай іронічне забарвлення
Ulcus відповів на коментар Ярослав К., 16.02.2018 - 16:01
вибачте, але то вийшло нещиро - я не люблю своєї вулиці. і друга Олежка у мене нема
Ярослав К. відповів на коментар Ulcus, 16.02.2018 - 18:55
Це теж ознака щирості. Все, Вам від неї вже не втекти...
Юлія Сніжна, 12.02.2018 - 14:53
Дуже зворушливо, гарно...Одразу згадала вулицю свого дитинства та юності: гра в квача та хованки, розбиті коліна, велозмагання, поцілунки в тіні дерев....ностальжжжі
Ulcus відповів на коментар Юлія Сніжна, 12.02.2018 - 21:29
о, то ніяк не контр-страйк, а справжні «війни» з переховування ми, полоном і викупом і... багато цікавих... ігор дякую
AnnaHodko, 06.02.2018 - 00:24
Зворушливо і тепло! і трошки сумно Дякую! Я і свою вулицю згадала... У всіх, мабуть є така. Чудово, що кожен зможе її згадати, читаючи ваші рядки.
Дуже приємні і незабутні.Але тільки тепер розумієш,наскільки було легко і безтурботно тоді.Вміла бути щасливою від найменшої дрібниці.Найбільша проблема — двійка)Повернути б)))))))))))
може, в мене було і не найгірше дитинство, та чомусь нічого повертати не хочеться, нехай живе спогадом
Часто згадую хвилини з дитинства:вишні по обидві сторони вулиці.Білі-білі від цвіту)Пахучі-пахучі) І тиша)Ні вітриночки)Вулиця порожня.Тільки бджоли.І я,шести-семикласниця,яка придумала,що все це тільки для неї.П‘ятихвилинні відчуття,а в пам‘яті прокручую часто)Боюсь забути.Такого моменту більше не було ніколи))))
@NN@, 03.02.2018 - 21:18
це вже третя ностальгія за сьогодні, яку прочитала, але ж як талановито написана
Квітка)), 03.02.2018 - 20:57
Це так зворушує. твої слова примусили не одне серце згадати свою вулицю. Це так на тебе не схоже.
знаєш, я довго пручалася, коли мене просили написати щось тематично, бо вважаю, що справжня поезія - то сповідь душі, навіть якщо ЛГ зовсім не така, як ти. римування анекдотів цьому підтвердження, вони не вдаються. тепер ось попросили долучитись до сценарію п‘єси. тому то своєрідний виклик собі, але... але... мовчу. дякую, Квіточко
А яка моя ЛГ? От не виходить вона у мене веселою і крапка.) Я ж навпаки кажу, що ти сьогодні лірично- зворушлива. І це прекрасно, бо вже звиклось до гостренького .
|
|
|