На дорозі валяються цінності:
Чиясь совість, чиясь прямота,
Кілька каменів колишньої гідності,
На ялинках іскрить доброта …
Може це чиїсь втрачені наміри?
Може все це з необережності?
Не поможуть псевдо – знань заміри.
Захмеліли у винах буденності.
Хтось збирає це все зі старанністю,
За портретом малює портрет.
І романи друкує з нахабністю,
На вітрину попав силует …
Де ж та вулиця, де це "кладовище",
Де розсипали люди скарби?
Уявляю магічне видовище,
Як всі бігом помчали туди?
Помилився. Даю оголошення.
Що це все за якоюсь адресою.
Два якісь диваки. Спустошення.
Переліт в інший світ. Обмін посмішками … зі стюардесою.
боюся, що головна проблема нашого громадянина - саме у його, вибачте, схибленому світобаченні ... тому тут уже, мабуть, межі немає ... хватило б йому здатності хоча б на лірику) у цій гонці за виживання ... дякую
