Крізь сіру павутину хмар
Видніється ще неба просинь –
Це знову по землі ступа
Яскрава, мальовнича осінь.
У феєрверках кольорів
Вже суму скрізь печать розлита,
Та в серці згадки ще живі
Про вже тепер далеке літо.
І веселить смарагд хлібів,
Омитих щедрими дощами,
Та яблуневий дух садів,
Що п’янко лине над хатами.
О! Незрівняна ця пора!
У мовчазних дерев чеканні,
В зелено-жовтих кольорах
Вступає осінь в час прощання
