Ти любиш сонечка тепло,
Що ніжно всіх голубить?
А на калині спів пташок?
(Та хто ж його не любить)?
Ти любиш вишні у цвіту,
Хрущі, що між гіллям гудуть,
Ще й пісню українську ту,
Що з нею по житті ідуть?
Ти бачиш голубі простори
І маки, що горять в житах,
І пшениці, що наче море,
Колишуться ген-ген в полях.
А Чорногуску за селом,
що, наче змійка, протікає,
Водицю, що дзвенить струмком
І всіх нас щедро напуває…
Що скажеш ти про шепіт трав,
Про музику дощу весною,
Про запах скошених отав
Й кульбабки, вмиті що росою?
Це все, мій друже, рідний край,
Земля, що нас зростила.
Ти честь і шану їй віддай,
Люби його щосили.
