Люблю тебе я, Україно!
Як можу, як вмію любити.
Прийшов час сумний, невеселий...
Тебе, рідна, нам боронити.
Бувають в житті і веселі,
бувають хвилини журливі.
Приймаєм гірке і солодке.
З тобою єдині. Щасливі.
І хоч вітри грізні... та марно
сльозами-дощами вмивають.
Любов - то найвища є сила.
Нізащо її не зламають!
Струнку гнуть тополю, високу,
і кленів малих не жаліли.
І жито стоптали у полі...
Вони ж молоді ще. Безсилі.
Та глянь, Україно! Є в тебе
Відважні сини-соколята.
Міцні і бадьорі, сміливі.
Любов в їх серцях - не здолати!
Люблю тебе я, Україно!
Як можу, як вмію любити.
Та вірю - прийде час веселий.
Ми будемо щастю радіти!
О,БоЖЕ!БРАВО,Надія!Я ставлю найвищий бал за любов до України. Я син України,народе!
Собі я кажу це щодня
Я завжди з тобою,мій роде,
Без тебе не можу і дня.
В.І.Олійник.
Позитивчик, Надіє! Сумніву немає! Україна на вірному шляху... Та завдали тїєї шкоди наші внутрішні вороги! Туди треба і спрямовувати нашу зброю - поетичне СЛОВО!