Сніг іде... Спадає тихо
На землю стомлену, німу...
Зимова ніч... Усе притихло,
У білу загорнулось млу.
Кудлатий морок темнобілий
Заглянув тихо у вікно,
Шепнув: "Облиш снувати мрії,
Засни... Засни... Вже ніч давно.
Засни, - шепоче, - сніг, як вата,
Я з нього сон тобі зліплю
І буду тихо колихати...
Засни... Засни-и-и...". Та я не сплю,
Вдивляюсь в білу сніговицю,
А там синіє капюшон,
І там... Ой, проліски! Це сниться?
О, ні! Це проліски - не сон!
Вони пройшли крізь заметілі,
Тендітні, милі, весняні...
... А сніг іде... І квіти сині
Приходять знов до мене в сні.
1967
