У зоні відчуження - тиша безлюддя,
Змертвіла в глибоких проваллях болю…
Марять в ході надгіркого відлуння
Миттю лихою знівечені долі…
Чатує загроза невидима пусткою,
Надовго землі в її володінні…
Має над полем чорною хусткою,
В рудому лісі таїться видіннями…
Вітер гуляє в спустілих оселях
Там, у скаліченім атомом краї.
Гойдані вітром дзвінкі каруселі
Схлипують в тиші весняних розмаїв…
Голос Чорнобиля в пам’яті серця,
В тому житті, що спасли ліквідатори.
Гіркою наукою в душах озветься
Вибуху туга над чорним реактором.
Біль полиновий, розмитий тривогами,
Недбалості докір, мужності слава,
Волає до людства пересторогами,
Де зірка впала в прогірклі трави.
Дивилась одного разу відеофільми про село поруч Чернобиля. Запам'ятались сови, пусті хати, привітчинені двері, вікна і тишина... Аж моторошно стало. Болюча тема.
так, Сонечко, НАТВОРИЛИ(((....надіємося, що пройде іще з півстоліття і ті території розпочнуть потихеньку відновлювати і заселятися....ДУЖЕ АТКУАЛЬНО! Дякую Вам за НЕБАЙДУЖІСТЬ!