Ой, степе мій, степе, чом мене не знаєш?
Чом моєї волі та й не привітаєш?
Ой чи ж не знялася я над цілим світом?
Про що ж умліваєш, мій степе, під вітром?
Чи ж я не весела, не вдала та гожа?
Чом же ти, мій степе, стоїш, мов сторожа?
Мов тая сторожа, що лихо чекає
Та ні вдень, ні вночі спочинку не знає.
Ой, степу, мій степу, миленький мій брате!
Чом же ти, мій степу, та й не хочеш знати
Ні моєї волі, ні моєї слави,
Стоїш на сторожі , як колись гетьмани.
Чом не усміхнешся, ой чом не зрадієш,
Чом же ти, мій степу, так сумно синієш?
Де слава козацька вилась соколами,
Високі могили вкрились бур’янами.
Ой, степу мій степу, чом мене не знаєш?
Чом моєї волі та й не величаєш?
Високі могили поставив край шляху,
Де бороли турків, де бороли ляхів,
Де слава козацька соколами вилась,
Та й не розвилася, лягла, притомилась.
Лягла, притомилась довго спочиває,
А чорна зневіра по степу гуляє.
Ой, степу мій, степу, я ж твоя сестриця!
Де ж твої тополі, де чисті криниці?
Ой де ж твої діти, козацькії внуки?
Чом попав, мій степу, ти у чужі руки?
Чом же над тобою орел не літає,
Чом же над полями суховій гуляє?
Чом же всі про волю довго говорили,
А землі своєї та й не зборонили?
Ой степу мій, степу, устань, стрепенися!
До сестри своєї словом озовися.
Словом озовися, піснею святою,
Будем панувати, мій степу, з тобою!
- Ой, я обізвався б, ой, я та і устав би,
Якби наді мною та й орел літав би,
Якби ж мені внуки не робили згину,
Якби не чинили новую руїну.
ID:
728549
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 12.04.2017 22:48:42
© дата внесення змiн: 12.04.2017 22:48:42
автор: Уляна Стринжа
Вкажіть причину вашої скарги
|
