Ох,людино...
Чому жорстока ти така?
Чому ненавидиш своє буття?
Твій сенс у тому,щоб плекати душі хворі?
Ти створена для того,щоб радість людям дарувати.
Так знайди цей ключ щасливий,
Так відкрий у світ свій шлях,
Де промінь сонця душу зігріває,
Де шелест буйних трав серце колихає,
Де спів весняних ароматів
Дарує згадку про дитинство.
Ці спогади.......дух перехоплюють.
Зупинись!
Та Згадай себе дитиною малою,
Медовий присмак на губах,
В очах іскра горить,
Незнаний вимір часу-
І все це пудрило мозги!
Але щасливі ми були......
А сьогодні чого ми варті???
Життя ми справжнього не знаєм.....
дуже гарноо)
