Кудрясте Маво! Думаю про тебе.
бо знову ти прийшла в блаженні сни.
І не збудила, а ще більш приспала,
блакитним очима далини.
Волосся вітер погасив мій розум,
а губи зупинили серця струм,
залишив після себе лише солодкий сум…
Прокинутись?!
Чи може спати далі, поринув у безумство почуття?!
Ні-і ! Хай ще сніться.
Не хочу я для себе каяття тому бери і душу!
Бо за неї на тебе я чекати вічність мушу.
Кудрясте Маво!
Мабуть я залишусь,
в своїх блаженних снах і не піду нікуди.
Солодкий сум і ти повсюди…