Щемить від слова "щем". Це як болить.
У легшій тільки переважно формі.
Коли заколить, здавить, задзвенить,
легенько тенькне в серці... й знов у нормі.
Щоденні будні під'їдають плоть,
круті і нескінченні каруселі
дрібних і звичних нам усім турбот
втачають сенс в спустошеній оселі
слабких, як тінь, блідих безкрилих душ.
Прокиньтеся, життя таке коротке.
Воно ж усюди - у пелюстках руж,
в росі, що випала вночі на ній укотре.
Хай розпачем зимовий день бринить
і важко ніби, й натерпілось тіло...
Не біль то в грудях, то лише щемить.
Ще мить - і сонце. Й вже переболіло.
