Прошу тебе, людино, озирнись навколо
І подумай над тим, що бачиш
Можливо, там суцільне коло,
Яке згодом собі не пробачиш
Подивись, в якому світлі майорить
Куди веде оманливе й жорстоке
Воно тебе зсередини гнітить ,
Сліпить тебе, а ти говориш:
"Світлооке".
Ну, що ж,твій вибір, роби як хочеш,
Але дорозі вже не буде вороття.
Коли змінити скоїне захочеш
Тебе вже не врятує каяття.
Життя твоє минатиме потроху,
А часу не спинити - пам'ятай
І говоритимуть в наступную епоху:
"Не зміг захистити свій
край"
Батьківщину потрібно любити
Стояти до останнього в бою,
А не мріяти за кордоном жити
І казати, що там, наче в раю
Наші прадіди боролися віками
За мову українську і за волю
Впевнено руйнували всі брами,
Покладаючись лише на долю
Ми ж забули, як вони страждали,
Як мати сина чекала живим,
Як страшно карували й голодали,
А над ними гуляв смертоносний дим
Дехто з нас звичайно пам'ятає
Але відноситься до цього ніяк
Звичайно, хто біди не зазнає,
Не відчує, що може бути й так
Чому ж так сталося, скажіть?
Можливо, через те, що ми змінились?
Прошу, до думки світлої прийдіть
Побачте, що ми над прірвою спинились
ID:
711288
Рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата надходження: 10.01.2017 14:33:39
© дата внесення змiн: 10.01.2017 14:33:39
автор: Anyutka L
Вкажіть причину вашої скарги
|
