Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Ігнатова: Я колись промину - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ліна Ланська відповів на коментар Ліна Ланська, 04.11.2016 - 08:59
Всі,хто читає Ваші вірші,вже близькі Вам люди,дорога.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Напевно, Ви праві... ми ж віддаємо і отримуємо частинку душі у кожному творі...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
то трішки хандруся...Дякую, Ніло! Олена Шабанова, 01.11.2016 - 11:02
Вірші — бризки думок, подаровані милістю неба?Росянисті сліди у пухнастих м'яких споришах?.... Краса у кожному слові) Тетяна Луківська, 01.11.2016 - 10:56
...так, все минає, але таки не хочеться розлучатися...думку відгонимо, а вона все нагадує, тому і жити потрібно у щасті, будувати його власними силами і радіти кожній його миті. Радощів і щастя, мила поетесоооо
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро дякую, Таню! І Вам удачі!
Наташа Марос, 01.11.2016 - 10:24
...колись ми усі... Це осінь так діє - до мене вночі, взагалі, причепився рядочок: Я пішла... ви не плачте за мною, не плачте... Насилу його позбулася... Захоплююся, Любочко, твоєю поезією і ще довго буду захоплюватися!!! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю, захоплення взаємне. Ти права, колись ми усі... Та нам треба ще багато чого встигнути!!! гостя, 01.11.2016 - 10:24
є люди,які світять,немов зорі...і навіть коли згасають,їхнє світло залишається в ефірі на тисячі років... проте,навіщо нам зараз думати про це?...не час...не час...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю! Як не крути, але подібні думки час від часу находять... Я не поспішаю, але точно знаю, що життя швидкоплинне і тендітне... Гарного Вам дня! Світлана Моренець, 01.11.2016 - 10:17
Любонько! Ви, як комета, залишите яскравий довгий слід, бо променітимуть Ваші неповторні вірші, що викликають захоплення і подив. А душевне тепло, залишене в них, довго грітиме серця людей. Отже, Ви БУДЕТЕ з ними, Сонечко. А знаєте, недавно я написала вірш "Когда-нибудь" на цю ж тему, та боялась його публікувати, знаючи, як наше товариство реагує на такі речі. Тепер розміщу. Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звісно розміщуйте. Всі люди різні і по-різному реагують на такі речі, але ніхто не вічний. Я не поспішаю, бо хочу онуків побавити, хочу ще помандрувати Україною — я ж ніде, по суті не була, хочу ще книжку хоч одну випустити... Але я спокійно сприймаю те, що колись промину... Дякую, моє Сонечко! Олена Вишневська, 01.11.2016 - 09:57
Колись у всіх буде колись, Любонько...А ти залишиш по собі прекрасний слід в серці кожного, хто зумів осягнути карсу твоєї душі, а ще гори надзвичайних і неповторних віршів! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ніхто не вічний на Землі. Головне — залишити теплий слід за собою. Колись одна бабуся мені сказала, що якщо її хоч одна людина згадає добрим словом і з вдячністю, значить вона вже недаремно прожила життя... Дякую! Віталій Назарук, 01.11.2016 - 09:45
Любцю, а це що за слова в кінці вірша? Багато Вам сонячних днів і довгих літ у щасті!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не хвилюйтесь, тут ключове слово «колись». Дякую! І Вам того ж !!!!!!!!!! |
|
|