Я, мабуть, наївна, я вірю у краще,
Я вірю – любов сильніша розлук ,
Душі, що кинуті напризволяще,
Знов віднайдуть теплоту рідних рук!
Я мрійниця, мабуть, малюю майбутнє
Без жаху, терору і без війни,
Мати впускаючи сонце вечірнє,
Більше не плаче, бо вдома сини .
Й напевно ранима, бо серце скрегоче ,
Як люди людей у собі убивають,
І мабуть уперта, бо дуже вже хочу
Навчитись всього, чого досі не знаю.
Мабуть, напевно й кому яке діло,
До того, що хочу і чим я живу,
Я знаю для себе, що гордо і сміло
Цей світ з середини міняти почну!
Уляна Квітка 29.08.2016
