Пройшли юнацькі вже роки,
І голова покрита сивиною.
І не десяток літ поза спиною,
Які вдалося нам пройти.
Були: образи і сварки.
Та кожен раз прощали із любов"ю.
І щиро милувалися красою.
Згадай: озера і річки,
Згадай вінок із колосків,
І ті омиті береги водою.
Ти зачарована була красою.
Згадай тепер хоча б зі снів,
Струна у серці ще бринить
За часом тим, що разом проводили,
Тоді кохали ми, що було сили.
Та молодість пройшла, як мить.
Лишила спогади мені.
Усе забрала – усмішки й надії.
І в перехресті на периферії.
І залишаеш рану у душі.
Мені Ваш вірш до вподоби. ДЯкую за Ваше бачення! 
