Світ-це велека безодня,
Яка поглинає тебе щодня.
І в кожного тут свої плани на тебе,
Але лише ті,які вигідно для себе.
Над прірвою стоїмо,
Навіть й не розуміючи цього.
Лише один невірний крок,
І стане фатальним твій урок.
Людям притаманно помилки робити,
На помилках вчимося жити.
Похибки ми й допускаємо,
Коли даремно довіряємо.
Довірившись-ти відчиняєш двері свої душі,
Знаючи,що на серці можуть пройти дощі.
Це як,вистрибнути з літака,але не беручи парашут,
Бо ти віриш,що впіймають,адже вивчили маршрут.
Краще вже жити на дні океану,
Лиш не давати себе в оману.
Адже там фальші немає,
Є лиш вода,яка фальш ту змиває...
