В волошкове небо дивляться волошки,
Заплітає коси пшеничне колосся.
Усміхаюсь сонцю - не біда, що зморшки,
Бороздять обличчя і не все збулося.
В соняхах під тином загубились мрії
І роки з птахами в вирій відлетіли.
Курним шляхом йду я - обважніли вії,
Перехрестя долі хрестом наділили.
Ангел за плечима, на вустах молитва,
Хрест уріс між ребер та із тілом злився.
Ступну в невідомість босоніж, там бритва,
Защемила душу...Усміхнусь...Скорюся...
16.06.16
В соняхах під тином загубились мрії
І роки з птахами в вирій відлетіли.
Курним шляхом йду я - обважніли вії,
Перехрестя долі хрестом наділили. Неперевершено! Обираю.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, Ганнусю, у кожного ж бо свій хрест і мусимо його нести, хоч інколи, здається, що й не сила.
Дякую, Іринко! 
Дякую, Людо! 
