Я тобі й далі усе вибачаю
Твою відсутність суцільно-постійну
Мою самотність в компанії інших
Навіть її до чаю...
Я твої погляди в рамки на стіни
Срібним відтінком затягне фантазія
Чесно, я мінусів не зауважила
Ти надто сяяв, не розгледіла
Я чемно спогади грію об Може
Вірю, ти здатен розгледіти шпару
Чай набридає, тобі знову мало
Пий мою сірість, мене теж морозить
