Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Systematic Age: Кобзар Фукусіми - ВІРШ

logo
Systematic Age: Кобзар Фукусіми - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 2
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Кобзар Фукусіми

Systematic Age :: Кобзар Фукусіми
Забудь про старі порядки старого світу.
Вони тобі вже більше не знадобляться.
Вони стали попелом, їх заніс вітер
На хмарах нуклідів, що змішані з смаком акацій...

Твої перемоги - причина твоєї поразки.
І завжди земля була губкою бруду й провини.
Але mother nature розкрила можливі відмазки,
Які залетіли частинками у горловину...

***

Ти знаєш, що вітер шумить гострим іклом загрози?
Ти знаєш, що Прип'ять несе води вічної смерті?
Ти знаєш, що грунт захопив довговічні морози?
Ти знаєш, що тут все живе навіки тепер стерто?!

Дерева бетону заснули... Прокинулись хащі.
Куди не заглянь - всюди тиша, ні руху навколо...
Ніяк аж не віриться - як це лишилося нашим?
Тридцятий рік поспіль шумлять вічним сном ліси голі...

На зорі поглянь... Чи ти бачиш сліди Горбачова?
Їх можна й не бачити, хоч так і насправді буває.
Хрестовий похід підкидав їх на Захід. Додому.
До нового краю.

Старі фотографії світлого й темного шляху.
Вони від'їжджають, а більше туди не приїдуть.
Багато піде, і лиш обрані будуть під дахом.
Народжені діти.

Забутий метал полонив заборонену зону,
А довгі алеї покрили порослії трави.
Навколо - ні духу. Та й дух би не втік із полону
Опісля розправи.

Тепер все зникає під покривом старого дому.
Тепер резервація мічена. Стали застави.
Надія все ж є. Проростає на тлі кам'яному
Вечірня заграва.

Біжи, не спиняйся. Біжи, куди очі лиш бачать.
Вузькі чи широкі, забиті, порожні терени.
Накриті туманом, спустошені - вигляд неначе
Це край Ойкумени.

Навколо аж сіро - підручники, зошити, парти,
Ляльки, протигази - давно пилом все припорошене.
І небо, і землі, але довго бути не варто -
Померти там зможеш.

Якщо не Уран, то довершать почате інакші
Мисливці, які полюватимуть суто на всіх. Знов провулок.
Лиш світло в кінці, а навколо бетон - ти не бачиш,
Що певні забули.

Залишився відбиток руки на стіні сіровицвілій,
Хтось хрести малював ще до теми приходу монголів.
Шум напруги - а раптом зіткнеться хтось лицями
У дикому полі?

Останній прохід перед тим, як відкритися світу.
Біжи, бо тебе доганяють титани-мисливці!
Виходь на новий рівень, хай тобі всміхнеться світло
На старій шахівниці.

Тобі повідомили - скоро буде допомога...
Та знаєш, від сталкерів буде бедламу імперія...
І зброя єдина - це ти. Розізлилась погода
Шпилястих прерій.

Хотів ти колись поселитись в чужому готелі...
То от - є нагода. Тепер все Полісся - в долонях.
Та досі полюють... на лапах, у кігтях і перах.
Кров дихає з скроні.

А треба тікати, бо чуйка на кров - більше злості.
А кров - це пожива свята для нових генерацій.
То краще тобі не дивитись на шахи та кості -
У тебе міграція.

Решітка вгорі... Або то вентиляції частка?
А світло летить променями на голову... Небо.
Так хочеться впасти і стати частиною... Пастка.
Не зараз. Не треба.

На поверхах вищих ще досі попахує прірва.
Був вибух. Отак будували життя комунізму.
Єдине світило тепер на пучки відірвуть
Крізь липову призму.

А далі - сходини. А далі - дерева на буквах.
А далі дах стелиться. Далі нема переходу.
Останні хвилини. Три напрями подають руку
Й скидають у воду

Загиблого. Мертвого. Друзі теж є ворогами.
Приховані знахідки дали про себе знати.
Отрута смертельна, висоти і серце, мов камінь.
А міг й політати...

*

Я ледве утік. І до крові мене шматували,
І явно на грані лишався я. Атомні грати...
Та я повернувся. Хрестовий похід лишив пам'ять.
Я буду кохати,

Бо я повернувся звідтіль, звідки тіло виносять.
Не плач... Адже я стою тут, хоч пошарпаний, битий...
Забудь моє слово. І витри замучені сльози...
Ми - двоє в цім світі...

***

Забудь про старі порядки старого світу.
Вони тобі вже більше не знадобляться.
Вони стали попелом, їх заніс вітер
На хмарах нуклідів, що змішані з смаком акацій...

Твої перемоги - причина твоєї поразки.
І завжди земля була губкою бруду й провини.
Але mother nature розкрила можливі відмазки,
Які залетіли частинками у горловину...

Так прагнемо спокою, так хочем бути у злагоді,
Що смерті привозимо поїзди в рідну чужину...
Війна, зброя, бомба і апогей - вишенька-ягода -
Кобзар Фукусіми.

22.04.16

ID:  661971
Рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата надходження: 25.04.2016 15:25:55
© дата внесення змiн: 16.05.2016 00:45:07
автор: Systematic Age

Мені подобається 20 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Шон Маклех, Іванюк Ірина, Циганова Наталія, Ярослав Ячменьов, Ліна Ланська, Єлена Дорофієвська, Roman Mironchuk, Олена Шабанова
Прочитаний усіма відвідувачами (820)
В тому числі авторами сайту (147) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за візит! friends friends friends
 
*Кассіопея*, 29.04.2016 - 22:42
Роздався крик жахливий серед ночі.
Злетів на гілку сивий ворон …
Щось трапилось. Горить. Біжать робочі.
А Прип'ять тихим сном спить у цю пору.

Горить реактор у четвертім блоці.
Там цезій. Радіація жахлива.
І гасять той реактор молоденькі хлопці,
Не знаючи про опромінення можливе.

А дехто знає… Тільки що із того?
Всіх наказали полум'я гасити.
І ніби й погасили: і вогонь, й тривоги,
А решту сказано до ранку залишити.

І залишили, і пішли шукати сну.
А сон не йде розвіяний в переживаннях.
Не знають хлопці все про цю весну.
Не знають, що вона для них остання…

Спить Прип'ять. Гомонять у небі зорі.
Гуляє вітер між бетонних стін…
Радіаційні ширяться із ним простори,
Які без бою захопили вже й Берлін.

А день іде собі один за одним...
І люди знов кудись спішать і не встигають.
Про вибух же не мовлено і словом жодним.
Усі мовчать. А час собі спливає.

Про радіацію говорять вже в Європі,
Про чорну хмару з цезію й урану…
Змінилось все, немов в калейдоскопі,
І замість Прип'яті тепер пекельна рана.

У радіусі кілометрів тридцяти
Ти вже й не стрінеш жодної людини.
Там буде знов весна собі цвісти,
Та місто знов не оживе ізсередини.

Просто без слів…… 12 frown 16 love14 23 smile
Надзвичайний твір!!! give_rose
 
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В мене теж нема слів від твоєї відповіді... cry 16
Дякую! give_rose give_rose give_rose
 
Roman Mironchuk, 28.04.2016 - 18:24
Так і хочеться на всю хату кричати, як недорізана скотина biggrin
Прикольно і неймовірно! friends friends friends
 
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відвертість! biggrin biggrin friends
 
kucheryavuy77, 28.04.2016 - 18:04
Вау...Це просто шедевр....
 
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за слова! Приємно! friends friends friends
 
Юра, я вражена і обізнаністю твоєю, і вмінням подати критичну ситуацію у поетичній формі. МОЛОДЕЦЬ! 12 12 12 16 17 give_rose
 
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, пані Ганно! Дуже приємно таке читати! give_rose 39 16 17
 
Любов Ігнатова, 26.04.2016 - 17:27
І упала зірка Полин...
Мурашковий твір.
 
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно чути... apple give_rose
 
Солідний зрілий твір, Юро! 12 friends
 
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за слова! give_rose give_rose apple
 
Квітка)), 25.04.2016 - 22:06
Забутий метал полонив заборонену зону,
А довгі алеї покрили порослії трави.
Навколо - ні духу. Та й дух би не втік із полону
Опісля розправи.
Мурашки по шкірі... Вражена...Боляче що так...
 
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Захопився атмосферою... 39 39 39
 
"Надія все ж є. Проростає на тлі кам'яному
Вечірня заграва." Вражаючі й болючі картини... 12 hi give_rose give_rose give_rose
 
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так і є... Дякую... give_rose give_rose give_rose
 
Ліна Ланська, 25.04.2016 - 18:48
Ти знаєш,що ТАМ досі живуть і працюють люди?Природа буяє так,що й не снилось,а стільки риби,птахів ти звірів ще досі не бачено людиною.Це у 80 км від мого міста.А от Прип"ять таки мертве місто,хоча й там гудуть машини і вивозять звідти все,що можна... 17 17 17 17 Вірш дуже гарний,драматичний,болючий.Це крик за втраченим,це попередження прийдешньому...Схиляю голову. hi
 
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую... hi 39 39 39
 
Ніколя Петрович, 25.04.2016 - 18:11
Максимально вдалось 12 ...постапокаліптичний психоделічний екскурс friends
 
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую за оцінку! friends friends friends
 
"Забутий метал полонив заборонену зону,
А довгі алеї покрили порослії трави.
Навколо - ні духу. Та й дух би не втік із полону
Опісля розправи" 12 12 12 41 .
 
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно... give_rose give_rose give_rose
 
Кларіс, 25.04.2016 - 16:33
Від твого вірша аж мурашки пробіглись smile трохи схоже мені на трейлер фільму жахів(ну не суто жахів) опис від якого аж дух перехоплює give_rose
 
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно чути... Дякую! give_rose give_rose give_rose
 
Керолайн, 25.04.2016 - 15:55
Дуже сподобалась Твоя розповідь 12 17 friends
 
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно... Дякую Тобі... apple give_rose give_rose 16
 
Спеція, 25.04.2016 - 15:48
Аж мурашки від твого твору! тобі взагалі дуже добре вдаються урбаністичні замальовки, там де багато похмурості, сірого кольору. знаєш, ти скоро почнеш у мене асоціюватися із 80-ми роками минулого століття. горбачовщина, перебудова... розумію, що тебе ще там і в планах не було))))) але увагу ти цьому часу приділяєш неабияку ( всотав ті спогади з молоком матері))))
 
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можливо... Та й чесно кажучи, саме до Тернополя переїхало більшість евакуйованих з Чорнобиля. В нас є музей невеликий, то там якраз є карта перевезення. give_rose give_rose give_rose
І дякую, що завітала до мене! 39 wink
 

Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: