мій біль, мій смуток, моя втома,
мій відчай і моя печаль..
у небуття, тільки б не вдома,
набридло все.. і ця мораль.
втекти від осуду пустого,
від пекла цих дурних очей..
від диму бід і зрад густого..
я так ненавиджу людей!
де віра та, і де надія,
яку мені подарував?
вже згасло все.. і навіть мрія.
ти все до крихти змарнував.
і не проси, більше не буде,
у мене сенсу для життя.
і все одно, що скажуть люди -
гниле, безпомічне сміття.
