Поезія повинна бути для народу,
Його думок,його ідей.
Порушуючи усі страхи і незгоди,
Поет живе,митець гряде.
Поезія повинна бути для кохання.
Оспівування цього щирісного почуття.
Вона,неначе пісня та остання,
Хвороба серця,думки і життя.
Поезія-це сон і квіти в травах,
Життя і смерть,це вічність й небуття.
Поезія-це щось живе й яскраве,
Це сплеск емоцій,які поринули у небуття.
Емоції,палітра кольорів і барви,
Це щось глибинне і таке просте,
Це щось незриме і таке незламне.
Далеке,та водночас і таке близьке.