«Хіба світ і натовп - не краще видовище,
до того ж безкоштовне, подібне до відомого
Піфагорівського торжища?»
(Григорій Сковорода)
Є місто зелене-смарагдове-квітковане:
Місто вусатих равликів-поспішайликів
З хатинками-мушлями розцяцькованими,
Листяними стінами-вулицями тонконоговими,
Стеблиновими, тимчасовими, звіробійними
Та мальвовими, запашними й живими.
Там час вимірюють мохом -
Швидкістю його росту,
Там пророкують і проповідують
Віщуни-слимаки слизосині словолипкі,
Там дощ-не-дощ - подія епохи,
Там мурашник - імперія - Олександра,
Мало не Македонського,
Там струмок лісовий Ніагарою
Тече невідому куди і невідомо звідки,
Там дерево досягає Космосу,
Калюжа хвилями океанськими
Колихає жабія-динозавра ненажерливого,
Там попелиці худобою, а муралі пастухами,
Там ніхто не відає, не знає й не здогадується,
Що зима прийде біла
Неминуча.
Як смерть.
Деякі міста й справді живуть в певні пори року, а потім гинуть... (зразу нагадались міста часів "золотої лихоманки" в США та Канаді)
Але чи назавжди зима прийде сюди? - оце питання, варте відповіді...
Як завжди, довершено!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за цікавий відгук! Цей вірш - суцільна метафора.... Можна розуміти ці метафори по різному...
"Як смерть" у вас вже й так виділено окремим рядком; крапка після "неминуча" дуже неслушна ( там слушна кома ) була б навіть тоді, коли "неминуча, як смерть" була одним рядком
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за цікаву думку - я подумаю над цим. Я живу в зовсім іншому мовному світі - Ваші поради для мене важливі.
Природа.що оточує нас-найдосконаліший витвір,яким можна насолоджуватись до бескінечності...вбирати...вдихати цю богом дану красу...Уклін за поезію,ШОНЕ!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00