Я маю в серці те, що не вмирає...
Леся Українка.
------------------------------------------
Як добре мати в серці те, що не вмирає,
Тоді цвіте любов на зло вітрам.
І тих, хто втратив вже надію, зігріває.
Хай вічним буде цей Любові храм.
Нехай він буде повноводним, ніби річка.
Притягують барвисті береги..
Ніколи не розтане, ніби тонка свічка,
Як доля дарувала - збережи...
Вона не зна ніколи злості і вагання,
Не зрадить, не покине в важкий час.
Коли ми в розпачі, дарує сподівання,
Без зайвих пустих слів і без прикрас.
І хай рокам не знаєм ми давно вже ліку,
І скільки вже пройшло холодних зим,
Повіривши в Любов цю превелику,
Ти вічно серцем будеш молодим.
Добра, щира і водночас мудра лірика, майже християнська.
Пропоную завітати на мою сторінку і впустити в своє серце істинну любов
З братерською любовю Сергій
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Сергіє, за увагу та запрошення... Обіцяю, що завітаю...
Пречудовий вірш! 
