Ми б могли спалити міста...
Мости...
Залишитись попелом в чужих
О ч а х
І п і т и...
Закрити їм шлях до небес
Опустити повіки померлих.
Ніхто ж не воскрес.
В бою за радість й за біль.
За волю вживати не страх,
А радість принесену з хвиль.
Та пішли хижаки на запах буденний,
Над тілами нависли неначе гієни.
Чи залишиш нарешті
У спокої тих,
Хто від ран помирав
З і з н и щ е н и х
В И Н?!
