Когда замрут отчаянье и злоба,
Нисходит сон. И крепко спим мы оба
На разных полюсах земли.
-------------------------------------
Листопаду пильно дивлюсь в очі...
Що чекать від тебе в цій порі?
Мабуть, лиш холодні довгі ночі,
І не спать до ранньої зорі.
Довгі ночі сон мій переможуть,
Мрії заважають міцно спать.
Вантажем на душу тяжко ляжуть,
Не дадуть вночі поспочивать.
Веселкові кола скрізь кружляють:
Думи, що ніколи не здійснить,
Та надія й віра не спиняють,
Голова не хоче зрозуміть.
А коли уляжуться вагання,
І повіриш у казки свої,
Сон заспокоїть хвилювання.
Повернуться мрії, як рої.
Міцно сплю тоді я в ці години...
А тобі, чи спиться в пізній час?
Може, хоч у сні до мене линеш?
Стрінемось тоді ми водночас...
Хай збуваються Ваші мріі,Надійко,вони мають таку властивість,якщо бажати усім серцем кожного дня кожноі години...не слухайте свого розуму,слухайте своє серце...
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
