Малесенький Струмочок,
Якому був десь рочок,
Мешкав у Карпатах,
В чарівних лісових шатах.
Був добрий і ласкавий,
І допомагати іншим радий.
Собою живив квіти,
А також в’юнкі віти.
У спеку дарував людям прохолоду
І сумував у негоду.
Мандрував своїми краями,
А взимку – спав під снігами.
Для нього кожен день – це свято,
Бо приносить радості багато.
У ньому рибки жили,
Яким води струмка Щастя подарили.
Сухій вербі Струмок дав друге життя,
Приютив у себе маленьке жабеня.
І за все добро, яке Струмок зробив,
Бог його заповітну мрію здійснив:
Хотів він бути Рікою.
Довгою, повноводою і глибокою…
Так Бог і зробив –
Струмок у Ріку перетворив.
Мораль тут дуже проста:
Така буде нагорода твоя,
Як ти вів себе у житті,
Які були вчинки і дії твої.
