А.
Він буває моїм другим я,
Коли нудьгує перше.
Я відчуваю, що він стає абстрактним.
Коли мені не вистачає ідей ,
Я краду його у свого відчаю
І розкладаю на тисячу відтінків,
Щоб ними надихатися.
Він нічого не доводить до кінця.
Він кидає роботу, кидає жінок,
Кидає курити вже двадцять років-
Мабуть він курить від народження.
Часом мені не вистчає повітря дихати-
Це від обурення.
Як можна жити
Маючи грошей в кишені
Лише на каву?
Мені хочеться вбити його,
Щоб не жити ним
У сліпому захопленні.
Без нього стає прісною
Найкраща музика.
Його зелені очі
справді глибокі.
У них є двері,
За ними порожнечі
В них лабіринти,
Там можна писати повісті,
Або повіситись.
Він справді щирий,
І в його щирості
Стільки безглуздості.
Він дивиться на світ по-дитячому.
Мені не вистачає терпіння,
Щоб його приборкати.
Я не знаю чи маю право
В ньому міняти щось.
Від рок-ен-ролу уже паморочится,
Але він не зможе подорослішати.
Він так і залишиться
Старою дитиною,
Яка хоче лише радісних вражень.
Ігноруючи проблеми
Він хоче гратися.
Він вміє грати на моїх нервах,
Він став віртуозом.
Цю музику приємно слухати
Приємно й боляче
До безпорадності.
Його кохання- моє хоббі,
Як суміш мазахізму й маразму.
Я хочу слухати, як б’ється його серце
Іншими мелодіями.
Далекими й дурними.
Дурними й щирими.
