Пишу я лист захиснику Вітчизни.
В цей час, коли ненависна війна
Натрапила зненацька у родини
Де мир і злагода завжди були сповна.
На цій землі, благословенній Богом,
Омріяній віками у піснях,
Тужливо серце плаче монологом,
Солдати падають в боях.
Страшенна мить спинилася війною,
Забравши сотні тисяч душ.
Скажи, чому це сталося з тобою?
Для чого тебе нищать все чимдуж?
Я все ніяк не можу зрозуміти
Кому потрібна ця війна?!
Чим завинили наші діти?
Тривога в серці не мина…
Лунає гучно гуркіт канонади.
Жахливі постріли навкруг.
Довкола височіють барикади.
Хіба ж так ходять в гості, друг?
Чому сусід, засліплений війною,
Холоднокровно нищить наш народ?
Настане мир, але ж якой ціною?
Ціною смерті, болі та скорбот.
Та, переживши ці нестерпні муки,
Ми з вами назавжди тепер чужі.
Натомість, пам'ятають хай онуки
Незламність духу та нескореність душі.
