(Євразійська обробка вірша Ліни Костенко)
Війна іде і все без коректур.
Тиск атак не стишує галопу.
Ворожий танк горить від ПТУР,
Жадаємо нового Конотопу.
Не знаю я, що буде після нас,
Кого наразі ще будемо карати.
Перейдемо спустошений Донбас.
Нам окуповані народи визволяти.
Зробити щось, лишити по собі, –
Республіки нові в Євразії житті,
Щоб тільки неба очі голубі
Їх завжди бачили в цвітінні.
Щоб народи не вимерли, як тур,
Щоб мови їх не вичахли, як руди.
Війна іде і все без коректур,
І як стрілятимеш, так уже і буде.
Але не бійсь імперського катка.
Не бійся волі, бо вона, як ліки.
Не бійся партизанки, хоч яка гірка,
Не бійся атентатів, хоч вони як ріки.
Звільни Євразію від окупанта із Кремля,
Землям твоїм – народної опіки.
22.04.2015 р.
