Все живе …
І з новим днем приходить відчуття
Того, що неможливо описати
Про що замало слів сказати
Як мало слів, і як безмежне те життя
Від ночі все вже пробудилось
Ти лиш подивишся, а там бурлить ріка
Лиш озирнешся , погляд все тіка
Кудись удалечінь, яка вночі наснилась
Безмежно довго манить прохолодний вітер
А степ не відпускає погляд ні на мить
Яскраве сонце… далеко десь кипить
Й живе…
А я милуюсь… роздивляюсь як тече вода
Що манить… далі й далі каже йти
Я вільний , немов птах злітаю до мети
Побачити, почути де живе така краса
Вона повсюди, куди не вдивишся живе
Цвіте, шепоче, пахне і п’янить
Від чар втрачаєш голову і в мить
По степу вічність у красі пливе
Яскраво, гарно, тепло та приємно
Душа радіє, з нею й я сміюсь
Та все ж одного я боюсь
Що прийде ніч і все тоді даремно…
