На світі цім була одна країна,
Яку нарекли Україна.
Бог її щедро обдарив,
Талантами наділив.
Тут працьовиті люди,
Лунає пісня всюди…
Та ось біда одна:
Знаходиться країна та
Біля згустку тьми і зла,
Де побачили промінь добра
Й володар того темного кутка
Промовив: «Країна ця буде моя!»
І Путін, та гадюка підла,
Спробував удати наче він – друг того світла!
Та український народ цього не стерпів –
Він друга зіркового хотів!
Але ж, яка страшна сила,
Коли чудова країна в руках у дебіла!
Той дурень на людей не зважав,
Із підлим та лихим співпрацював!
Та хіба ж народ буде терпіти?!
Ні! І першими повстали діти…
Знаєте, бувають володарі держав такі,
Що совість їх би згризла й вони одразу з трону злізли б!
Та наш Янукович не такий!
Немає кому його гризти, він-бо безсовісний!
І до останнього тримався,
Врешті, в штани наклав і здався!
Утік – до Росії подався,
У Путіна десь прилаштувався…
І той вогонь, що спалахнув,
Той підлий і ниций володар Росії ще й роздув!
Східну частину України
Охопили його злі сили!
Людей загіпнотизували
Й деякі навіть на бік тирана стали!
І знаєте, це Путіну не вперше так приходиться,
Що людей зомбувати доводиться!
Вже свій народ зазомбував,
Свої переконання їм нав*язав!
На росіян страх нагнав
Та що правда – це брехня переконав.
Він наче сопілкар із казки тої,
А росіяни – це щурі, що слухаються його волі!
Путін їх на українців нацькував
І зеленими чоловічками обізвав!
Тепер ці зомбі наших вбивають,
А українці навіть захиститися права не мають,
Адже одразу скажуть, що це вони
По росіянам стріляють, а не навпаки!
І що тепер? Тепер там пекло…
Ох, скільки патріотів вже померло!
Там лінія вогню,
Там наших вбивають без жалю!
Діти батьків щодня виглядають,
В сльозах і молитвах вірно чекають.
Матір, син якої воює,
Себе від горя та болю не чує.
Кожного Божого дня
Україна оплакує втрачені життя…
Ось де справжні герої!
Вони воюють за нас на Сході!
Вони кладуть свої життя
За наше світле майбуття.
Щодня дивляться в очі в очі смерті.
Скільки мужності в солдатському серці!
Кажуть, що герої не вмирають.
І я в це вірю. Вони нас із небес обороняють.
Герої, що полягли за нас,
Й тепер уже на небесах!
Боже ж мій, яка зазомбована дівчинка. Маю надію, що у Львові не всі такі. Але Вам це списується, бо Ви не жили у часи СРСР.
Кшися відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чому ви так думаєте? Просто все , що накипіло вилилилось в цей вірш. Ми якраз явно не зазобовані) кожен має свою думку, своє бачення... Яке міняється що хвилини)) А ось ваша думка дуже предвзята, адже по одному віршу стверджувати про людину - не правильно. Кожна особистість має безліч граней, думок... І це лише одна, яка шивидко прийшла і, можливо , швидко пішла (хоча щось напевне по собі й залишила).
