Це місто завжди мріяло про море. Маленьке, затишне, із закуйовдженими вуличками та провулками, які відкривали випадковим шукачам скарби урбаністичного затишку та спокою. Ніколи не вгадаєш, де ти можеш опинитися наступного разу, коли потонувши у полоні чудернацьких танцювальних па голубів, намагатимешся знайти потрібне тобі місце. Кудлатими хмарами пінилися на тротуарах невагомі кулі тополиного пуху. Перехожі ховали обличчя від його палких та настирних цілунків, розтавання з якими викликало солоні потоки, інші лоскотали його, веселково посміхаючись. Білосніжне, невагоме море міста. Однак воно мріяло про справжні безмежні водні простори з солоним присмаком на вустах. Бетоні береги сковували душу, стискаючи серце, яке прагнуло розкинути свої крила під синім килимом.
Це було дивне місто. Воно мріяло про море, але самотні чайки курсували над ним щоденно. Їхні жалібні крики було чутно у кожному куточку бетонного лабіринту. Здавалося, що їх душі шукали прихистку та спокою, можливість скласти крила, відпочити від безкінечних пошуків такого бажаного моря. Нестерпне бажання відчути легкий, невагомий дотик морського бризу на кінчиках крил притягував душі, так ніби там вони могли б віднайти спокій та вічність. Чайки, які заблукали у місті, що вимальовувало свій візерунок долі за сотні кілометрів від моря.
Пронизливий крик дивних пташок зустрів її того дня. Лише згодом вона дізнається, що це був тихий плач чайок, які оплакували свою долю. Усі подальші роки, що промайнуть в історії життя, супроводжуватимуться цими співами. Тоді ще одна душа-шукач потрапила до міста. Старенький, причепурений вокзал вітав гостей, які завзято ігнорували його звертання, гучномовець вихрипував нові маршрути, бажав щасливої дороги водіям, що байдужо-нервово позирали на годинник, чекаючи на дозвіл вирушити подалі від галасливого вавилонського натовпу. Тендітна постать крокувала поміж перехресть людей, емоцій та настроїв, шукаючи вказівники, аби віднайти свій подальший маршрут.
- Дивно, я не знала, що тут є море… Море… Магнетична сила, що захоплює душу хвилями та підводними піщаними бурями. І чайки… Самотні вісники зустрічей та очікувань. Думки наввипередки стрибали у голові дівчини, проте щось не полишало у спокої. Чудернацьке передчуття незвіданого та нового. Її висока витончена постать зникала у потоці людської течії. Лише згодом вона дізнається, що місто, до якого вона приїхала так само як і вона мріяло про море.
- Чому ти мене не дочекалася? Знову не подзвонила! Мабуть вже час мені трішечки образитися на твою самостійність! – веселий голос лунав за її плечима. Хтось рвучко вихопив валізу з рук і закружляв душу у нестримному танку радощів. Міцні, такі рідні руки обійняли за плечі, даруючи безмежність ніжності та радості.
- Бачу твоя старенька ретро валіза тебе не полишає. Приємно бачити, що вона ще досить гарно виглядає. Що цього разу вона приховує у своїх долонях? Стривай! Спробую вгадати! Андрухович, Кундера, Кінг, хоча ти вже давно з ним не спілкуєшся, можливо тихенько хихотить там словничок, а ще Пагутяк та Шульц.
- Сюрпризу знову не буде! Тонкі вуста усміхнулися, примруживши зелені очі, дівчина вловила сіроокий погляд навпроти. Ти знову все вгадав. Але Кінг відмовився приїхати, закінчує новий роман. Нічого тут не вдієш.
- Ти обіцяла мене з ними познайомити, але щоразу у них виникали клопоти і важливіші зустрічі, але цього разу все вдалося! Тому можливо ти дозволиш мені проявити гостинність та запросити гостей до своєї оселі на чаювання? І зрештою побачити тебе у моєму житті, аби щоранку прокидаючись бачити твою усмішку.
- Поглянь у мої очі! Яку відповідь ти прочитав у них?
- Ту, на яку чекав так довго, так як і ті чайки, які блукають над містом, у пошуках моря. Проте своє море я знайшов. А для наших гостей приготував гарну полицю у шафі.
Вавилонський потік людей поглинав дві постаті, перед якими простягалося море життя та почуттів.
Привіт Маринко)так нову книгу Вікторії Гранецької "Щасливий".....а в тебе як справи?)
філософ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Привіт,Володючесно кажучи,не чула про цю авторкутреба знайти!!!хотіла потрапити на форум,але фінансова сторона не дозволилаа я опублікувала свій твір в "Теплих історіях про кохання.Він і вона"розкажеш враження від книгирада тебе бачити
чесно кажучи,не чула про цю авторку
треба знайти!!!хотіла потрапити на форум,але фінансова сторона не дозволила
дякую за відгук!!!
Щиро Вам дякую 
