життя не складається з проекцій і планів
воно не йде так як хочеш, не відбувається так як у фільмах з екранів
і випадковості не завжди випадкові
скільки б ти не розбивав своє тіло до крові
всі дороги зійдуться в одну
ідучи по дорозі, ти тричі помреш під час сну
ти двічі забудеш про свою мету
ти ніколи не докажеш свою правоту
рубай дерева вночі
руйнуй місяць увісні
плач тоді коли радісно
кричи тоді коли сумно
усе збігається до одного
існує тільки твоя дорога
іди нею ціле літо і чверть осені
вмивайся своїми слізьми і нічними росами
плекай у собі марні надії
переводь усе на театральні дії
переводь усе на нікчемні числа
чекай поки крига у тобі не скресла
пиши про себе, створюй сторінки вічної прози
лікуй себе
лікуй їх
лікуй усіх від неврозу
переписуй дорогу на скрижалі
проводь психоаналіз на нічному вокзалі
натягни протерті сандалі, одягни усі заслужені медалі
і рухайся далі
всупереч холодній печалі
закрутись у спіралі, будуй магістралі
чекай її у вічному залі
