Хто його знає, що нас чекає завтра...
Спокій чи мир, а може кривава війна?
На гірше надіятися – не варто.
Україна повстане, єдина вона, одна!
Коли мир країни загартовується смертями,
Коли братові брат, як ворог, стріляє в спину,
Коли війну ведемо з сусідами - злими уже бійцями,
Мати в котрий раз молодого ховає сина.
І без сліз на те "дійство" глянути неможливо,
І зайві слова тут: бійся, живи, мовчи.
Коли людство нишком, тихо вірить у диво,
Мертва тиша в той час плачем гірки́м кричить.
- Мамо, я повернуся раннім німим світанком,
Тихою ніччю, сонячним променем у вікні.
Я повернусь, ти помолися за тих, хто ранком
За спокій і мир поліг у клятій війні.
Та все буде добре і про́йдуть лихі часи.
- Господи, ця війна вже нестерпна, правда!
Ти сьогодні знову за мир своє життя віддаси.
Та хто його знає, що нас чекає завтра…
