Божі раби
Душі хмарками під небесами,
Мов громовицею, вирвана мить,
Зранені соколи, стогони: Мамо..,
Ой, пошматоване тіло болить..!
Сонце, як завше, сяє байдуже,
Висі такі ж, як колись, голубі…
Гасне життя, мов поламана ружа,
В церквах співають: Ви Божі раби…
Стелеться в полі згублена доля,
Все перемішано: людність і гнів.
Блискавка, вибух - попелом воля,
На роздоріжжі жорстоких віків.
Помисли, мрії і сподіванки,
Серце юначе рубають навпіл,
Бродять шляхами матері-бранки,
Рештки кладуть в вишиваний поділ.
Крякають чорні, віщі ворони,
Втихла зозуля і спів солов’їв,
Янголи славу несуть в пантеони
Хлопцям, які не вернулись з боїв.
Ворог-нікчема, смуток в країні,
На домовині цвіте калина,
Немов кульбаба стала дівчина -
Сріблом в кучері вплелася війна.
05 червня 2015 року
