Я йшов у темряві, шукаючи себе,
Довкола все як завжди: ліхтар і АТБ,
Лікарня, три маршрутки, зелені жигулі.
"Яке ж це щастя - жити",- ви скажете мені.
Та я вам заперечу: "Дурниці не верзіть,
А факти про реальність ви краще покажіть.
Про знищені дороги, про збайдужілий люд,
Що хоче мати будні зі смаком жирних губ,
Про хабарі постійні, про новизну ідей,
І знову, знову, знову про "доброту" людей.
Ви всі тут розкричались, як добре в світі цім,
Забувши, що людина - от це перед усім.
Працюй-но над собою і змінюй-но себе,
Тоді збагнеш ти мене, як я збагнув тебе.
