Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: ДІАЛОГИ ВІЙНИ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже приємно чути, сонечко, дякую!
Надія Гуржій, 07.02.2015 - 21:55
Світланко, Ви як совість і душа сайту.Витончена, мудра особистість На Водохрещу прийшла поезія,лише сьогодні виставила:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557943#commlist1 Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, Надіє, в краску ввели... Дякую, та це надто висока оцінка.Прочитала. Можете! Залишила коментар гостя, 07.02.2015 - 18:38
так...Світланко...ось вінhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552319 Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю, бо пропустила б таке чудо.
Лина Лу, 07.02.2015 - 16:57
У ці важкі часи треба бути витриманими,терплячими,поважати один одного,бо розбрат,наймізерніший,лише на руку ворогу...будь якому...Сила лише в єднанні,хіба це нове?Згадаймо стару притчу про віник,який батько перед смертю лишив синам...Мудрості - усім нам...
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дай, Боже, сил, мудрості і терпіння.
Наталя Данилюк, 07.02.2015 - 16:47
Які правдиві роздуми... Якщо цю війну не зупинити, вона дійде і до нас і тоді всілякі буденні дрібниці стануть не важливими - так само, як зараз вони втратили зміст для жителів Сходу... Тож цим мужнім хлопцям, які зараз на передовій, у самому пеклі, ми зобов'язані кожним новим днем і мирним небом над головою...
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так, Наталочко! Всі ці дрібниці мають значення лише в мирний час...А зараз значуще лише одне: чи вдасться втримати навалу на сході... гостя, 07.02.2015 - 16:31
так..війна вносить свої корективи...мобілки..курорти і прочєє...залишились-поза зоною...живі ще думають про живе...але ж найбільша цінність-людські життя..а вони врачаються з кожним днем..з кожною хвилиною... світ ніколи вже не буде таким..як раніше...бо життя - не повернути! Відчуй… коли серце Розбилось цієї миті… Цей світ розколовся… тепер він – із двох частин… І яблуні цвіт… і блакитні волошки в житі Віднині на іншій… на іншій!!! - із двох крижин… Ці відчаю хвилі Насправді таки - безмежні… Прозрій… твоє плавання зовсім уже не фарс… На хвилях Гольфстріму залишилось втрачене – “де ж ми?!!!...” На ближній орбіті – ………………криваво - червоний Марс… Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Гостенько! Це окремий, самостійний вірш – публікуйте!А те, що Марс на ближній орбіті – це страшно... Хай лихо обмине нас! Микола Серпень, 07.02.2015 - 15:56
Спасибі Вам і низький уклін за мудрість, мужнє серце і стійкість! Ми повинні вірити в перемогу правди над злом. Сьогодні в Мюнхені брехливе, слизьке і бридке - воно було ще раз показано усьому світові. Вони не пройдуть! Такі не можуть пройти!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не повинні, якщо є вища справедливість! А я вірю в неї.Миколо, дякую за тепло душі, за розуміння! Любов Вишневецька, 07.02.2015 - 15:06
Жах........ Опис нашого життя. Так і є, Світланочко...........Країна розділена фронтом на дві частини. Одні живуть, як раніше, другі... бояться вмерти. Кожної миті. У мене ранок починається з передзвону. Слухаю розповіді про жахливу ніч........ Та ДУЖЕ РАДА, ЩО ЩЕ ХТОСЬ ПІДНІМАЄ МОБІЛКУ............ Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А в мене там воюють рідні. Теж, як на пороховій бочці щодень.Надія на Бога! Сил Вам і витримки, сонечко!!! @NN@, 07.02.2015 - 14:12
Так боляче, коли тебе не розуміють, коли в твоїх словах шукають інший підтекст, коли тебе - українку, називають націоналісткою, бендерівкою, коли твою любов до Батьківщини вважають нізащо, так боляче...а з іншого боку - люди загралися, не всім дано розуміти, що відбувається, вони думають ,що захищені в своїх квартирах, державах, за сто км чи сотні і тисячі, (комп’ютерні ігри - зберігся і починай гру з початку), як важко тим, хто бачить глибше. Не бери до серця коментарі, іншого плану, іноді люди від безсилля щось змінити стають грубими, звинувачують інших. якось так я думаю... скоро піст і я згадую Спасителя, який любив і терпів, аж до смерті і смерті хресної. дехто скаже, не змішуй ворогів власних і ворогів держави, та, начасі, не знаєш, хто друг тобі, а хто ворог Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, моя хороша! Ти завжди вмієш знаходити потрібні слова. Так, дійсно, дуже боляче, коли тебе ЗОВСІМ не розуміють, перекручують і хворобливо сприймають. Та Бог з ним...
OlgaSydoruk, 07.02.2015 - 13:19
Все верно Светлана,..сопли под мирным небом и в тепле нечего распускать,..там труднее,там не хватает,..я тоже провожу эти параллели своим детям...От стиха был озноб на коже!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Олю!!! Тримаймося!
Владимир Зозуля, 07.02.2015 - 13:13
я ни в чем Вас, Света, не обвиняю, ну, разве, что в легкомыслии"То ж невдоволення багаття загасим! Скаржитись – не час! Давайте зціпим зуби, браття!" это Вы призываете молчать и терпеть бесправие, коррупцию и войну! это Вам вбили в голову, что ради революционной целесообразности(на которую власть уже давно положила с прибором,а Вы и не заметили)и военных нужд(которые разворовываются быстрее, чем доходят до солдата)нужно превратится в ура-патриота и забыть ради чего умирали мальчишки на майдане. это Вас заставили поверить в то, что в Донбассе люди, которые видят свою судьбу по другому - террористы и дебилы и их нужно уничтожить потому, что им помогает Россия имеющая свой интерес в этом деле. это Вы не видите, куда ведут эти лживые призывы защищать "родной вам" Донбасс от тех, кто там родился и вырос. я бы еще долго мог перечислять этот список слепоты и глупости, но смысла не вижу. что до моего "сепаратизма", то если то, что я считаю, что каждый из нас волен выбирать своё будущее и будущее своих детей свободно, и если считаю, что волю большинства людей проживающих на Донбассе, в Крыму, или во Львове нужно уважать это сепаратизм, тогда я сепаратист. не для того я бегал год назад с жвото-блакитным флагом по Одессе, когда в нас стреляли из-за угла, ради того, чтобы эту волю уважала власть, чтобы сегодня всё забыть и превратится в ура-идиота. и мне плевать, что подумают те, у кого вместо головы телевизор. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Господи, що з Вами? Схоже, Ви не здатні зараз адекватно сприймати те, що я вже сказала. Повторюю: я закликаю ЛИШЕ НЕ ХНИКАТИ, як нам тяжко, бо є люди, яким значно тяжче. І все!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!І ще: в мене голова – не пеньок, щоб в неї щось "вбивати" – це просто образа; "мальчиков на Майдане" я підтримувала не словами, а ділом, майже щодня буваючи на Грушевського і Майдані, довбала лід і бруківку для барикад і боїв, боронила Майдан разом з усіма 11 січня, коли з усіх кінців нападали "беркути" і міліція. Да, з прапором я не бігала, бо була з лопатою, мішками для льоду чи бруківки. Так що "мальчики" з Майдану – назавжди в моєму серці! Далі: мене дуже важко "заставить поверить". Маю СВОЮ голову, недурну, доречі, уміючу аналізувати і аналітично мислити. Відносно Донбасу... дуже хотіла б відпустити їх на всі 4 сторони, нічого не доводячи, не переконуючи – хай живуть, як хотять. А взагалі, я вважала Вас більш вихованим і делікатнішим, правдолюбом, але джентльменом, не дозволяючим собі подібного тону і приниження. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не хочеться... Надія – на Боже чудо...
plomin, 07.02.2015 - 11:41
Гарно Ви пропечатали всяких міщан та тролей - пройшлись по всій глибині їх сіренької суті.Аналогічний діалог вчора розгорівся на моїй сторінці в "Однокласнтках" між жінкою патріоткою та "страдальцем на дивані": вона його не переконала, що народ захищає свою суверену державу, а мені прийшлось переконувати уже її не опускатись до рівня оцього опудала, яке у свій час Роб*єспер влучно визначив, як "болото".Довершено.Знімаю шляпу.Пломінь.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Пломінь! Дуже важко, коли не розуміють, коли доводи, мов об стіну розбиваються, бо опоненти чують лише себе, вважаючи свої думки незаперечними. Але нам треба мати величезне терпіння, виховувати в собі толерантність до чужої думки, якщо хочемо бути одним НАРОДОМ.
|
|
|