Сумно стало в Україні,
що ж поробиш, така днина,
коли війна зі сходу суне,
до нас іде бійцями в трунах.
Щось байдуже – сприймати складно,
здається вчора був порядним,
а вже сьогодні рвешся в бій,
а не готовий ти. - Так стій. -
тобі навколо кажуть люди,
- Такі, як ти, там зайві будуть,
бо ви не знаєте нічого
ні про війну, ні дядька злого,
котрий прийшов до нас тихенько
і нищить нашу рідну неньку.
То ж я не знаю, що робити.
Новинами не будеш ситий,
коли навколо люди гинуть.
Не скаже більше мати: Сину,
вдягай картуз, там сонце світить.
Не вернуться вже більше діти,
не вернеться вже брат і батько,
чийсь тесть, хрещений, дядько.
Не вернуться бійці Вітчизни
на рідну землю. Їм вже пізно
давати ордени й медалі.
Не за відзнаки вони вмирали!
А за свою землю рідненьку,
за Україну – нашу неньку,
за українців – серцем вільних
і головою світлих, сильних!
За тих, хто вистраждав цю волю,
хто вільну виборов нам долю.
Тепер солдати, добровольці
виборюють нам шлях під сонцем,
щоб ми жили в країні вільній,
рішучій, сильній, неподільній.
Щоб ми могли вставати зранку
і посміхатися світанку
знаючи, що ми всі вільні
в країні вибореній спільно.
Нам залишилось не багато:
чекати мирно, чи воювати,
сприймати все, як даність долі,
чи брати в руки свою волю
і йти у бій із криком в горлі,
щоб ворог втратив шкіри колір
від страху і тікав чим дужче.
Або ж убити падло суче,
котре життя псує нам здавна.
Загоїти свої всі рани
і жити так, щоб внуки жили
за нас щасливіше і берегли могили
своїх дідів, котрі за неньку
свої життя віддавали сміло.
Хай скажуть лиш слова тихенькі,
що ми чинили браве діло!
23.01.2015
ID:
553977
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 23.01.2015 13:47:04
© дата внесення змiн: 23.01.2015 13:47:04
автор: Johnny Daniels
Вкажіть причину вашої скарги
|
