Тихий вітер повіяв з туманом…
І забрав все весняне тепло…
Як мені боротися з обманом?
Коли ласкаве щастя завмерло…
Немає вже тої – за ким мрії в’януть,
Мов у полі широкім осінні квітки.
Але вони ж нічого не знають,
Як обсипаються кохання пелюстки…
Ти сказала – все буде нормально,
Ти лиш вір, бо надія вмирає остання,
Ти просто вір, коли так важко морально,
Щоб зберегти пелюстки свого кохання.
