|
Мій невідомий, зранений герою,
Ти у швидкій повз мене пролетів,
Ще в літаку в гарячці рвавсь до бою,
І плакав, що покинув там братів.
Ти і не знав, що дехто зовсім поруч,
На тому ж борті - інший був відсік,
Тобі ще пощастило, їм же поміч -
Молитва, щоб Господь прийняв їх всіх.
Ти мчав в кареті , ледь життя трималось,
І повні очі сліз у лікарів,
А я молилась, аби диво сталось,
Щоб ти одужав, підвестись зумів.
Останній бій, ти витримай герою,
В операційній залі, на столі,
Хірург ,як Бог, працює над тобою,
Зліпивши тіла часточки малі.
Зростеться тіло, згояться всі рани,
Та як же душу зранену зцілить?
І ми, жінки, в шпиталь йдемо із рання
Турботою з любов’ю оповить
Слабкі серця, що втратили надію,
Що зламані каліцтвом у думках.
Тримайся друже й пам’ятай, що мрії
Твої здійсняться!В Божих все руках!
Шляхи Господні ,кажуть, невідомі,
Та ти живий…це зараз головне,
Твоя сім’я вже вирушила з дому,
Щоб бути поруч, доки все мине.
І дівчина, твоя ще десь чекає,
Щоб ти її зустрів і покохав…
Борись Герою, не спіши до Раю,
У тебе й на землі багато справ!
ID:
539519
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 26.11.2014 02:42:31
© дата внесення змiн: 26.11.2014 02:45:47
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)
Вкажіть причину вашої скарги
|
