Соколята
Українські мої діти,
Славні милі соколята,
Вам би жити ще та жити,
Але кат вас йде вбивати…
Хлопчики мої безвусі,
Неціловані дівчата,
Горем знищені матусі
І залиті сумом тати…
Ненароджені нащадки,
Зрубані квітки в бутоні,
Пошматовані світанки…
Кровожерні ескадрони.
Палахтять вогнями ночі,
Як пекельною зорею,
Рана в серці кровоточить
Наболілою душею…
Розцвітають в степу маки,
Де упали наші діти..
Їх згубили посіпаки
Й недолюдки-московіти…
Посіяла мама квіти,
Які доненька любила.
Ростуть вони лихом вмиті,
В сльозах топиться могила…
14 листопада 2014 року
