Тополі задивились вдалину,
Повітря милозвучно затремтіло…
Якась прекрасна, неймовірна сила
І кличе, і очікує весну…
Прокинулася я, немов зі сну,
Відчула, що немов, нагрілось тіло,
І б’ється серце, і душа ожила…
Хоча я й знаю, що не поверну
Те почуття, що втратила крізь сон,
Що серце так втрачати не хотіло,
Бо очі ті прекрасні і ясні
Ще й досі, нібито, беруть в полон
Вогнем, в якому я колись згоріла,
Та це лише наснилося мені…
