Зоря, актриса неба й світу ця,
Щоночі зблискує вверху на небозводі
Й терпляче глядачів чека в гостях,
Щоб нову гру представити в народі.
Ви думали, зірки – це просто точки,
Що з неба світять людям уночі?
Та ні, вони ж є віддані акторки,
Які свою провадять гру вночі.
Вони то зблискують, то гаснуть вмить,
Ховаються за хмари й виринають знов.
А те, що на Землі, їх часто так болить,
Що плачуть і темніють вони мов.
Тоді й зіграють зірки свою драму,
Яка у вічність полетить з небес.
І, довершивши гру свою старанну,
Із сумом-жалем падають униз.
