Кохала б до нестями й безупинно,
до самого останнього із днів...
Корозлик Оксанка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523803
____________________________________________
Бентежить душу тонкий запах диму.
Бадьорять ранки душу після сну.
А вітер колихає павутинку.
Мережево думок спліта в одну.
Вона у мене прОста і тендітна:
Якби ти стати зміг колись моїм.
(Я знаю, мрія досить делікатна).
Та пестити люблю думки свої.
То ти б відчув, як пахне взимку м"ята.
Повернуться з чужини солов"ї.
А та любов, тобою, що розп"ята,
Задихає повітрям квітковим.
Я зможу тебе знову оживити!
Хіба для цього треба якийсь хист?
Якщо ще спиш, то зможу розбудити.
От тільки, чи потрібен новий зміст?
Ти будеш мої руки цілувати,
Стояти на колінах, як тоді.
Таку ось сцену зможу влаштувати.
Чи медом смакуватиме тобі?
.
Зворушливо і ніжно пестите думки,нехай не залишають... 