* * *
Повільно холоне з корицею кава,
Підсвічник малює узор на стіні.
По пам’яті блудить сновида яскрава,
Покликана нас воскресити вві сні.
Турбує відношення вчинків у тиші,
Ти може за зиму про мене й забув.
Торкалися ми почуттями у вірші,
Тепер на розмови й на слово табу.
Казкар тимчасово змінив ворожбита,
Каратися зайве, розслабитись час.
Краплиночка кави стоїть недопита,
Красивий малюнок пропав чи погас.
В’язниця удома. Й з тобою темниця.
Валіза готова і є варіант.
Все буде, як хочу і це вже не сниться.
Воскресну до осені, як емігрант.
